Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Відповідно до частини десятої статті 3 Закону замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів/спрощених закупівель або застосування Закону, зокрема положень частини третьої статті 10 Закону.

Отже, у разі  якщо  процедуру відкритих торгів двічі  відмінено частково за лотом, та у разі здійснення нової закупівлі така закупівля можлива після вчинення замовником дій, передбачених частиною першою статті 4 Закону, тобто затвердження та оприлюднення в електронній системі закупівель змін до річного плану закупівель, керуючись вартісними межами, оскільки такий предмет закупівлі у вищевказаному випадку вважатиметься новим предметом договору.

Оскільки у даному випадку поділ предмета закупівлі не відбувається, а потреба у лоті є наслідком проведення попередньої закупівлі з дотриманням вимог Закону, відображатиметься такий предмет новим рядком у річному плані закупівель із зазначенням його очікуваної вартості, способу закупівлі та орієнтованого терміну проведення. При цьому така закупівля має відбуватися з урахуванням вартісних меж саме цієї частини предмета, оскільки він вважатиметься новим, окремим від попереднього предметом закупівлі.

Інформація щодо застосування вартісних меж міститься у запиті № 688/2020 за посиланням:

https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=a3d0cc9d-aca6-4025-951d-16f77eacfcf4&lang=uk-UA

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Щодо першого питання

Національний класифікатор України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Мінекономрозвитку від 23.12.2015 №1749 (далі - Єдиний закупівельний словник) повністю згармонізований з європейським закупівельним словником Common Procurement Vocabulary (CPV), який використовується замовниками країн-членів Європейського Союзу для визначення предметів закупівлі під час здійснення ними процедур закупівеель.

Внесення запропонованих змін в частині додавання нових кодів до Єдиного закупівельного словника призведе до невідповідності з європейським закупівельним словником Common Procurement Vocabulary (CPV), тому не може бути підтримано Мінекономіки.

Щодо другого питання

Порядок визначення предмета закупівлі затверджений наказом Мінекономіки від 15.04.2020 № 708  встановлює правила визначення замовником предмета закупівлі відповідно до Закону із застосуванням показників цифр основного Єдиного закупівельного словника, а також особливості визначення предмета закупівлі для окремих товарів, робіт і послуг.

Предмет закупівлі товарів і послуг визначається згідно з пунктами 21 і 34 частини першої статті 1 Закону та за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника.

Отже, замовник визначає предмет закупівлі самостійно з дотриманням вимог Закону та Порядку. 

Водночас ураховуючи вимоги пункту 31 частини першої статті 1 Закону, тендерна документація розробляється та затверджується замовником і має містити відомості, визначені частиною другою статті 22 Закону, зокрема  місце, де повинні бути виконані роботи чи надані послуги, їх обсяги; опис окремої частини або частин предмета закупівлі (лота), щодо яких можуть бути подані тендерні пропозиції, у разі якщо учасникам дозволяється подати тендерні пропозиції стосовно частини предмета закупівлі (лота).

Таким чином, замовник може укласти один договір про закупівлю у випадку зазначення в тендерній документації місця, де повинні бути надані послуги або у разі  визначення учасника  переможцем за кількома лотами, але у будь-якому разі договір про закупівлю укладається за одним предметом закупівлі. 

Водночас зазначаємо, що ураховуючи частину другу статті 19 Конституції України, та відповідно до норм Закону, Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (зі змінами), до компетенції Мінекономіки як Уповноваженого органу не належить визначення правомірності дій замовників в конкретних випадках.

Шановний користувачу, повідомляємо, що відповідь на питання міститься у запиті № 1353/2021 (питання 2) за посиланням: https://me.gov.ua/InfoRez/Details?id=681d058a-6442-47c3-97ed-d46332b2a046&lang=uk-UA

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі”  визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Законом встановлено, що заплановані закупівлі включаються до річного плану. Згідно з частиною першою статті 4 Закону закупівля здійснюється відповідно до річного плану.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону в річному плані, крім інформації про замовника зокрема зазначається: назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися стосовно кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності); розмір бюджетного призначення та/або очікувана вартість предмета закупівлі; код економічної класифікації видатків бюджету (для бюджетних коштів); вид закупівлі та орієнтовний початок проведення.

Отже, Законом передбачено зазначати в річному плані саме орієнтовний початок проведення закупівлі, а не строк поставки товару/строк дії договору про закупівлю.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Згідно з пунктом 32 частини першої статті 1 Закону тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Виходячи з вимог пункту 31 частини першої статті 1 та статті 22 Закону, тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель і повинна містити перелік складових, визначених частиною другою статті 22 Закону, зокрема інструкцію з підготовки тендерних пропозицій. Водночас замовник у тендерній документації установлює спосіб підтвердження відповідності учасників вимогам згідно із законодавством.

Поряд з цим розгляд тендерних пропозицій на відповідність вимогам тендерної документації здійснюється замовником самостійно у відповідності до статті 29 Закону. Своєю чергою, підстави для відхилення тендерних пропозицій, перелік яких є вичерпним, зазначені у статті 31 Закону.

Водночас повідомляємо, що відповідь на питання, що стосується стандартів та встановлення вимог тендерної документації міститься у запитах № 812/2020 і 1552/2020 за посиланнями:

https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=5b611473-8eaa-40aa-b68b-4f3c79883492&lang=uk-UA

https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=9e4c828e-9839-4d81-aa1f-1e512bec87b5&lang=uk-UA

Ураховуючи частину другу статті 19 Конституції України, та відповідно до норм Закону, Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (зі змінами), до компетенції Мінекономіки як Уповноваженого органу не належить визначення правомірності дій суб’єктів у конкретних випадках.