Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Договірні відносини регулюються Цивільним та Господарським кодексами України. 

Частиною першою статті 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)  встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору згідно з частиною першою статті 631 ЦК України.

Отже, якщо договір не припинив дію та зобов’язання, прийняті сторонами, не виконані, виконання таких зобов’язань має здійснюватися відповідно до умов договору та з дотриманням законодавства в цілому.

У свою чергу, статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Разом з цим відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або в іншому нормативно-правовому акті.

Водночас 19.09.2019 прийнятий Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель” № 114-ІХ, який набрав чинності 20.10.2019 та вводиться в дію 19.04.2020.

Ураховуючи, що така вказівка у вказаному Законі відсутня, його дія не поширюється на правовідносини, які виникли до введення в дію цього Закону.

Шановний користувачу, повідомляємо, що відповідь на питання міститься в листі від 07.08.2020 № 3304-04/49140-06 “Щодо порядку оскарження процедур закупівель”, розміщеному на інформаційному ресурсі Уповноваженого органу за посиланням: https://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&lang=uk-UA&fNum=3304-04%2F49140-06

Закон України “Про публічні закупівлі” (в редакції Закону № 114-IX від 19.09.2019) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Перелік підстав для відхилення тендерних пропозицій визначений статтею 31 Закону.

Так, відповідно до абзацу п’ятого частини першої статті 31 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено згідно з частиною п’ятнадцятою статті 29 цього Закону.

У свою чергу, згідно з частиною п’ятнадцятою статті 29 Закону замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

У разі отримання достовірної інформації про невідповідність переможця процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, підставам, установленим частиною першою статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника.

Якщо оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону, замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації до проведення оцінки тендерних пропозицій у строк, що не перевищує 20 робочих днів. Згідно статті 29 Закону у разі якщо оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до норм частини третьої статті 10 цього Закону, проводиться оцінка лише тих тендерних пропозицій, що не були відхилені згідно з цим Законом.

Крім того, строк розгляду тендерної пропозиції/пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, не повинен перевищувати п’яти робочих днів з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції. Такий строк може бути аргументовано продовжено замовником до 20 робочих днів. 

Разом з тим частиною першою статті 17 Закону встановлено перелік підстав за наявності яких замовник, зокрема приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію учасника.

Поряд з цим відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо у учасника процедури закупівлі, зокрема наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону.

При цьому згідно з пунктом 3 частини першої статті 31 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо переможець процедури закупівлі не надав у спосіб, визначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17цього Закону.

Отже, якщо переможцем процедури закупівлі документи, зазначені у статті 17 Закону не надані, замовник відхиляє таку пропозицію переможця відповідно до пункту 3 частини першої статті 31 Закону.

При цьому згідно статті 32 Закону замовник відміняє тендер у разі, зокрема  неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, з описом таких порушень, які неможливо усунути.

Разом з тим зазначаємо, що ураховуючи частину другу статті 19 Конституції України, та відповідно до норм Закону, Положення про  Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (зі змінами), до компетенції Мінекономіки як Уповноваженого органу не належить визначення правомірності дій  суб"єктів сфери публічних закупівель в конкретних випадках. 

Одночасно повідомляємо, що Міністерством ведеться постійна робота з удосконалення законодавства сфери публічних закупівель, а також здійснюється аналіз пропозицій, у тому числі щодо покращення роботи електронної системи закупівель. 

Шановний користувачу, повідомляємо, що на схожі за змістом питання надано відповіді у запитах 366/2020 та 657/2020, розміщених на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель відповідно за посиланнями https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=8fafeca5-347f-4cb4-9cd8-9d643f628421&lang=uk-UA та https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=19994f0e-65ff-4cfc-96fb-dbee61c81a77&lang=uk-UA

При цьому про способи закупівлі можна ознайомитися у запиті № 688/2020 за посиланням: https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=a3d0cc9d-aca6-4025-951d-16f77eacfcf4&lang=uk-UA

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (у редакції Закону № 114-ІХ від 19.09.2019) (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Статтею 5 Закону визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами, як добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об’єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі;  запобігання корупційним діям і зловживанням. Тому, замовнику під час проведення закупівлі необхідно дотримуватись принципів здійснення закупівель, не призводячи своїми діями до штучного та/або формального обмеження кола учасників.

Водночас згідно з частиною першою статті 22 Бюджетного Кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до частини четвертої статті 22 Бюджетного Кодексу України головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

Визначення понять “головні розпорядники бюджетних коштів”, “розпорядник бюджетних коштів” та “одержувач бюджетних коштів” наведені у пунктах 18, 47 та 38 частини першої статті 2 Бюджетного Кодексу України відповідно.

Частиною п’ятою статті 22 Бюджетного Кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Згідно з пунктом 25 частини першої статті 1 Закону публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, якщо суб'єкт є замовником у розумінні Закону, такий суб’єкт повинен дотримуватися вимог Закону під час здійснення закупівель товарів, робіт та послуг, керуючись вартісними межами, визначеними статтею 2 Закону.