Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 1 Закону рамкова угода - правочин, який укладається одним чи кількома замовниками (централізованими закупівельними організаціями) у порядку, встановленому цим Законом, з одним чи кількома учасниками процедури закупівлі з метою визначення основних умов закупівлі окремих товарів і послуг для укладення відповідних договорів про закупівлю протягом строку дії рамкової угоди

Відповідно до пункту 1 розділу V Наказу від 15.09.2017 № 1372 “Про затвердження Порядку укладання і виконання рамкових угод” (далі – Наказ) за результатами розгляду та оцінки тендерних пропозицій замовник/ЦЗО приймає рішення про намір укласти рамкову угоду та протягом одного дня після прийняття такого рішення розміщує в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти рамкову угоду за формою повідомлення про намір укласти договір.

Згідно з пунктом 1  розділу VI Наказу відбір учасника для укладення договору про закупівлю за рамковою угодою здійснюється з використанням електронного аукціону через електронну систему закупівель.

Так, у разі неподання жодним з учасників, які є стороною рамкової угоди, пропозицій замовник/ЦЗО має право повторно провести відбір.

Поряд з цим, відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону замовник має право укласти договір про закупівлю відповідних товарів і послуг виключно з тими учасниками, з якими укладено рамкову угоду.

Натомість, відповідно до частини першої статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Ураховуючи викладене та з огляду на положення законодавства, рамкова угода укладається з метою визначення основних умов закупівлі окремих товарів і послуг та є угодою сторін про наміри щодо проведення у подальшому відборів замовником/ЦЗО та участі  у них учасників процедури закупівлі, у разі проведення яких учасники, що визначені переможцями матимуть право подавати свої пропозиції на відбір, за результатами якого укладатиметься договір про закупівлю. При цьому рамкова угода не містить умов щодо зобов'язань суб"єкта господарювання у певний момент укласти основний господарський договір.

Шановний користувачу, повідомляємо, що відповідь на питання міститься в листах  21.05.2020 № 3304-04/32275-06 “Щодо визначення замовників”,  від  04.06.2020 № 3304-04/34929-06 “Щодо замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання”, та від 05.05.2020 №3304-04/28729-06 "Щодо спрощених закупівель" розміщених на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу за посиланнями:

https://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&lang=uk-UA&fNum=3304-04%2F32275-06

https://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&lang=uk-UA&fNum=3304-04%2F34929-0

https://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&lang=uk-UA&fNum=3304-04%2F28729-06

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (у редакції Закону № 114-ІХ від 19.09.2019) (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до пункту 18 частини п’ятої статті 3 Закону дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі зокрема є послуги за договорами про медичне обслуговування населення, що надаються відповідно до закону.

У свою чергу, згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення” від 19.10.2017 № 2168-VIII (далі – Закон № 2168-VIII) програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) – програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами.

Поряд з цим відповідно до абзацу чотирнадцятого статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) – послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я або фізичною особою – підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.

Разом з тим, надавачами медичних послуг є заклади охорони здоров’я усіх форм власності та фізичні особи – підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з головними розпорядниками бюджетних коштів (пункт 4 частини першої статті 2 Закону № 2168-VIII).

При цьому договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров’я незалежно від форми власності чи фізичною особою-підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та Уповноваженим органом (частина перша статті 8 Закону № 2168-VIII).

У свою чергу, згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 2168-VIII Уповноважений орган – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Так, відповідно до Положення про Національну службу здоров’я України (НСЗУ), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення та відповідно до покладених на нього завдань зокрема узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, організовує роз’яснювальну роботу, пов’язану з практикою застосування законодавства з питань, що належать до компетенції НСЗУ.

Ураховуючи викладене, у разі якщо предметом закупівлі є послуги за договорами про медичне обслуговування населення, що надаються відповідно до закону, така закупівля здійснюється без застосування процедур закупівель, визначених Законом.

Водночас з питань застосування законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення пропонуємо додатково звернутись до указаного органу влади.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Мінекономіки як Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері публічних закупівель у межах повноважень, визначених статтею 9 Закону.

Водночас відповідно до статті 2 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Тому, оскільки наказ Мінекономіки від 14.12.2020 № 2628 "Про затвердження форми і Вимог до забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції" погоджувався Національним банком України, то з питання наведення прикладів нормативно-правових актів, які визначають категорію гаранта слід звертатися до Національного банку України.

Водночас за інформацією щодо законодавста, яке передбачає категорізацію принципала слід звертатися  до установ, що регулюють діяльність такого суб’єкта.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (в редакції Закону № 114-IX від 19.09.2019) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Згідно статті 22 Закону у тендерній документації зазначаються такі відомості, зокрема прізвище, ім’я та по батькові, посада та електронна адреса однієї чи кількох посадових осіб замовника, уповноважених здійснювати зв’язок з учасниками.

Відповідно до абзацу другого частини п’ятнадцятої статті 29 Закону замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

У разі отримання достовірної інформації про невідповідність переможця процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, підставам, установленим частиною першою статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника.

Водночас відповідно до частини шостої статті 33 Закону замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі.

Поряд з цим частиною сьомою статті 33 Закону передбачено, що у разі відмови переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації/оголошення про проведення спрощеної закупівлі, неукладення договору про закупівлю з вини учасника або ненадання замовнику підписаного договору у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем процедури закупівлі документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону, замовник відхиляє тендерну пропозицію/пропозицію такого учасника, визначає переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув, та приймає рішення про намір укласти договір про закупівлю у порядку та на умовах, визначених цією статтею.

При цьому перелік підстав для відхилення тендерних пропозицій визначено статтею 31 Закону. Згідно з абзацом другим пункту 3 частини першої статті 31 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо переможець процедури закупівлі відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю.