Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Законом України “Про санкції” (далі – Закон про санкції) визначено порядок реалізації суверенного права України на захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави шляхом застосовування санкцій (як певних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів).

Згідно із положеннями Закону про санкції персональні санкції - це санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність, а секторальні санкції - це санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону про санкції пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.09.2014 № 829-р “Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів” відповідно до частини першої статті 5 Закону про санкції було схвалено Урядові пропозиції щодо застосування низки персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), у тому числі у вигляді заборони здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів Російської Федерації державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких перебуває у власності Російської Федерації, а також у інших суб’єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт і послуг походженням з Російської Федерації.

Зазначені Урядові пропозиції відповідно до встановленого порядку були направлені на розгляд Ради національної безпеки та оборони України, водночас не були нею затверджені.

Таким чином, Мінекономрозвитку не здійснює підтвердження неможливості заміщення предметів закупівлі відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.09.2014 № 829-р.

В той же час, у зв’язку з триваючою збройною агресією Російської Федерації проти України, сприянням і фінансуванням нею терористичної діяльності в Україні, що призвело до порушення територіальної цілісності України, прав і свобод її громадян, тимчасової окупації частини території, численних людських жертв, реальних та потенційних загроз національним інтересам, національній безпеці і суверенітету України, відповідно до статті 5 Закону про санкції, 28.04.2017 Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, яке введено в дію Указом Президента України від 15.05.2017 № 133/2017 (далі - Рішення), та відповідно до якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до низки фізичних та юридичних осіб згідно з додатками 1 - 2 до зазначеного Рішення, в тому числі заборони здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб – резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких перебуває у власності іноземної держави, а також державних закупівель в інших суб’єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно із Законом про санкції.

Водночас на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель, за посиланнями:

 http://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?lang=uk-UA&id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&pageNumber=4&fCtx=inName&fSort=date&fSdir=desc

 http://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?lang=uk-UA&id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&pageNumber=1&fCtx=inName&fSort=date&fSdir=desc розміщено листи від 24.11.2016 № 3302-06/38090-06  та від 07.06.2017 № 3304-06/18970-06 “Щодо застосування санкцій”.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо, зокрема службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до статті 11 Кримінального кодексу України (далі – КК України) злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Додатково інформуємо, що Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 (далі- Постанова) “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи” містить ряд питань, пов`язаних з кваліфікацією злочинів, вчинених з корисливих мотивів.

Водночас зазначаємо, що відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України (далі – МВС), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10. 2015 № 878, МВС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Так, МВС відповідно до покладених на нього завдань, зокрема узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Тому, з питань зазначених у запиті, пропонуємо звернутись  до вищезазначеного центрального органу виконавчої влади.

Шановний користувачу, повідомляємо, що на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель, за посилання http://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?lang=uk-UA&id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&pageNumber=6&fCtx=inName&fSort=date&fSdir=desc  розміщено лист від 14.09.2016 № 3302-06/29640-06 “Щодо планування закупівель”, який містить відповідь на питання, зазначене у запиті.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Згідно з пунктом 35 частини першої статті 1 Закону учасник процедури закупівлі (далі – учасник) – фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, юридична особа (резидент або нерезидент), яка подала тендерну пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі.

При цьому відповідно до пункту п’ятого частини першої статті 1 Закону договір про закупівлю – договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 17 Закону замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо, зокрема службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 62 Господарського кодексу України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.

Крім того, статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Разом з тим, питання представництва регулюється Главою 17 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у разі якщо юридична особа є учасником процедури закупівлі, така особа має дотримуватись вимог Закону з урахуванням законодавства в цілому.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

У свою чергу, порядок оскарження процедур закупівель визначено статтею 18 Закону.

Частиною другою статті 18 Закону визначено, що скарги, які стосуються прийнятих рішень, дії чи бездіяльності замовника, які відбулися після оцінки пропозицій учасників, подаються протягом 10 днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, але до дня укладення договору про закупівлю.

При цьому відповідно до частини сьомої статті 18 Закону у будь-якому разі укладення договору про закупівлю під час оскарження забороняється.

Договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 Закону (частина перша статті 37 Закону).

Поряд з цим повідомляємо, що питання реалізації в електронній системі закупівель вимог законодавства розглянуто в листі від 07.02.2017 № 3302-06/3810-03 “Щодо електронної системи закупівель”, розміщеному на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель за посиланням http://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?lang=uk-UA&id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&pageNumber=2&fCtx=inName&fSort=date&fSdir=desc