Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (у редакції Закону № 114-ІХ від 19.09.2019) (далі – Закон) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Згідно з пунктом 25 частини першої статті 1 Закону публічна закупівля (далі – закупівля) – придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Повідомляємо, що питання сфери застосування Закону та способів закупівлі розглянуто у запиті № 688/2020, розміщеному на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель за посиланням https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=a3d0cc9d-aca6-4025-951d-16f77eacfcf4&lang=uk-UA

Разом з тим відповідно до частини десятої статті 3 Закону замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів/спрощених закупівель або застосування цього Закону, зокрема положень частини третьої статті 10 цього Закону.

Таким чином, у разі якщо замовником у розумінні Закону передбачено придбання товарів, робіт і послуг, така закупівля здійснюється відповідно до вимог Закону, в один із способів, керуючись відповідними вартісними межами.

Шановний користувачу, повідомляємо, що на подібне за змістом питання надано відповідь у запиті № 599/2020, розміщеному на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель за посиланням: https://www.me.gov.ua/inforez/Details?lang=uk-UA&id=45c3572e-8246-4411-afad-fb2764cc33ec

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (у редакції Закону № 114-ІХ від 19.09.2019) (далі – Закон) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Згідно з пунктом 7 частини п'ятої статті 3 Закону дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є послуги з провадження наукової, науково-технічної діяльності, які фінансуються на конкурсній основі в порядку, визначеному статтями 58 і 59 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”.

При цьому рішення щодо придбання товарів, робіт та послуг без застосування порядку, встановленому Законом, приймається замовником самостійно.

У свою чергу, договірні відносини регулюються, зокрема Цивільним кодексом України.

Так, статтею 892 ЦК України визначено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Поряд з цим відповідно до статті 893 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника. Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором. Водночас частиною першою статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Крім того, частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Отже, у разі якщо договором на виконання науково технічної роботи передбачено залучення визначених договором субвиконавців, то такий договір має виконуватись належним чином відповідно до його умов.

В іншому випадку, у разі якщо субвиконавці за вказаним договором не визначені, виконавець такого договору, у разі якщо є замовником у розумінні Закону, у випадку необхідності закупівлі товарів, робіт або послуг здійснює закупівлю відповідно до вимог Закону, в один із способів, керуючись відповідними вартісними межами.

Шановний користувачу, повідомляємо, що на схожі за змістом питання надано відповіді у запитах 366/2020 та 657/2020, розміщених на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель відповідно за посиланнями https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=8fafeca5-347f-4cb4-9cd8-9d643f628421&lang=uk-UA та https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=19994f0e-65ff-4cfc-96fb-dbee61c81a77&lang=uk-UA

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (в редакції Закону № 114-IX від 19.09.2019) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Замовник здійснює закупівлю шляхом застосування однієї із процедур, передбачених статтею 13 Закону.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону як виняток та відповідно до умов, визначених у частині другій статті 40 цього Закону, замовники можуть застосовувати переговорну процедуру закупівлі.

Отже, у разі наявності умов, передбачених частиною другою статті 40 Закону замовник може застосувати переговорну процедуру закупівлі.

Разом з тим замовник самостійно визначає документи, що підтверджують наявність умов застосування переговорної процедури закупівлі.

При цьому згідно з частиною десятою статті 11 Закону та пунктом 4 Розділу Х “Прикінцеві та перехідні положення” Закону уповноважена особа або тендерний комітет здійснюють вибір процедури закупівель.