Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до п. 32 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон) товари, це продукція, об’єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов’язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.
Таким чином цінні папери, зокрема акції, та інші майнові права, в т.ч. корпоративні, являються об’єктами цивільних прав і можуть продаватись та придбаватись, відтак можуть бути товаром в розмінні Закону.
З огляну на викладене просимо надати роз’яснення щодо порядку закупівлі замовником цінних паперів (акцій)/корпоративних прав, а саме надати інформацію за якою з процедур закупівель передбачених Законом має здійснюватися закупівля, з огляду на те, що забезпечити конкуренцію при закупівлі корпоративних прав у її власника не можливо, однак закупівля корпоративних прав/ цінних паперів (акцій) не є виключенням визначеним ч.3 та 4 ст. 2 Закону.
|
|
Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Сфера застосування Закону визначена статтею 2 Закону. Водночас частиною третьою статті 2 Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є, зокрема фінансові послуги, що надаються у зв'язку з емісією, купівлею, продажем, передачею цінних паперів або інших фінансових інструментів.
Поряд з цим, Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (далі – Закон про фінансові послуги) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону про фінансові послуги фінансова послуга − операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, − і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. При цьому фінансові активи − кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів (пункт 4 частини першої статті 1 Закон про фінансові послуги).
У свою чергу, визначення термінів “цінний папір” та “фінансові інструменти” наведено відповідно в частині першій статті 3 та пункті 19 частини першої статті 1 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” (далі – Закон про цінні папери та фондовий ринок), який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.
При цьому відповідно до частини першої статті 17 Закону про цінні папери та фондовий ринок професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами, які створюються у формі господарського товариства та для яких операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених цим Законом, а також банками.
На фондовому ринку здійснюються такі види професійної діяльності: діяльність з торгівлі цінними паперами; діяльність з управління активами інституційних інвесторів; депозитарна діяльність; діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку; клірингова діяльність. Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (крім професійної діяльності Центрального депозитарію цінних паперів та депозитарної діяльності Національного банку України).
Таким чином, у разі якщо замовником передбачено закупівлю фінансових послуг, що надаються у зв'язку з емісією, купівлею, продажем, передачею цінних паперів або інших фінансових інструментів, така закупівля здійснюється замовником без проведення процедур закупівель на підставі частини третьої статті 2 Закону.
|
|
Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Згідно з абзацами першим та другим частини другої статті 7 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів до здійснення оплати за договором про закупівлю перевіряє наявність договору про закупівлю, річного плану закупівель та звіту про результати проведення процедури закупівлі, які підтверджують проведення процедури закупівлі, за результатами якої укладено договір про закупівлю.
Поряд з цим, перелік повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, визначений частиною другою статті 7 Закону та є вичерпним.
Водночас на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель, за посиланням http://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&lang=uk-UA&fNum=37709 розміщено лист від 22.11.2016 № 3302-06/37709-06 “Щодо застосування переговорної процедури”.
У свою чергу, відповідно до Положення про Міністерство цифрової трансформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 856, Міністерство цифрової трансформації України (Мінцифри) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики: у сферах цифровізації, цифрового розвитку, цифрової економіки, цифрових інновацій, електронного урядування та електронної демократії, розвитку інформаційного суспільства, інформатизації.
При цьому, Мінцифри відповідно до покладених на нього завдань, зокрема узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Мінцифри, а також стосовно актів, які видаються Мінцифри.
З огляду на викладене та ураховуючи норми Закону, з питань застосування Порядку проведення експертизи Національної програми інформатизації та окремих її завдань (проектів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2002 № 1048, пропонуємо звернутися до Мінцифри.
|