|
Відповідно до п. 9 ст. 1 ЗУ «Про публічні закупівлі» «замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.»
Лісові господарства України є державними підприємствами з часткою власності держави 100%. Директора лісгоспів призначаються Державним агентством лісових ресурсів, яке є державною установою, шляхом підписання контрактів.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України «Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах».
Відповідно до ст. 2 Лісового кодексу України «Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства»
Основним видом діяльності лісових господарств є захист та створення лісових насаджень, лісівництво та інша діяльність в лісовому господарстві та надання допоміжних послуг в лісовому господарстві, що є забезпеченням потреб громади або держави з охорони лісу.
Також почастішали випадки коли лісові господарства вносять зміни в статути і позиціонують себе як державне комерційне підприємство, таким чином не проводять відкритих торгів та публікують лише звіти про укладені договори.
Враховуючи вищенаведене прошу надати відповідь чи є Замовником в розумінні Закону «Про публічні закупівлі» лісові господарства України?
Прошу надати чітку однозначну відповідь в зв’язку з великим об’ємом фінансових коштів, які витрачаються зазначеними підприємствами при закупівлі товарів, робіт та послуг.
|
|
Державне підприємство "Державний інститут судових економіко-правових та технічних досліджень" створено в 1971 році на підставі наказу № 225 Міністерства хімічної промисловості СРСР.
Відповідно до п. 1.1 Статуту Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 грудня 2016 року № 3624/5, державне комерційне підприємство «Державний інститут судових економіко - правових та технічних експертних досліджень» засноване на державній власності (100 % частки в статутному капіталі) та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.
Згідно із п. 3.1. Статуту головною метою підприємства є задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також фізичних та юридичних осіб у забезпеченні їх належною, кваліфікованою та об’єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.
Пунктом 1.5 Статуту підприємства визначено, що останній відповідно до покладених на нього завдань здійснює експертну, навчальну, консультаційну, аналітичну, маркетингову, дослідницьку та комерційну діяльність з метою задоволення потреб держави, фізичних, юридичних осіб та одержання прибутку.
Підприємство здійснює комерційну господарську діяльність і не фінансується за рахунок бюджетних коштів.
Аналіз чинних нормативно-правових актів щодо регулювання публічних закупівель, судової практики в сфері публічних закупівель, листів Мінекономрозвитку від 29.04.2016 № 330206/1287506 “Щодо здійснення закупівель замовниками” та від 12.05.2016 № 330206/1374707 “Щодо здійснення закупівель замовниками, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання” дозволив зробити висновок, що наше підприємство не є замовником в розумінні п. 9 ч.1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі".
Натомість, з метою дотримання законності при здійсненні господарської діяльності підприємства, просимо надати роз'яснення, чи є ДП "ДІСЕД" замовником в розумінні п. 9 ч.1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" при здійсненні комерційної діяльності, направленої на закупівлю послуг з проведення експертиз (експертних досліджень) за умови, що в штаті підприємства відсутні такі штатні одиниці як експерт та такі послуги закуповуються з метою задоволення потреб замовників без використання бюджетних коштів цільового користування (юридичні особи приватного публічного права, фізичні особи або учасники судових процесів за судовим рішенням (ухвалою) суду).
|
|
Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
При цьому відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Визначення понять “головні розпорядники бюджетних коштів”, “розпорядник бюджетних коштів” та “одержувач бюджетних коштів” наведені у пунктах 18, 47 та 38 частини першої статті 2 Бюджетного Кодексу України відповідно.
Згідно з пунктами 3 і 7 частини п’ятої статті 22 Бюджетного Кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
При цьому одержувач бюджетних коштів – суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону замовники – органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 1 Закону публічна закупівля (далі – закупівля) – придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Закон застосовується, зокрема до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт – 1,5 мільйона гривень шляхом застосування однієї з процедур, передбачених частиною першою статті 12 Закону.
При цьому перелік випадків, на які не поширюється дія Закону передбачений частинами третьою та четвертою статті 2 Закону.
Таким чином, якщо суб'єкт є замовником у розумінні Закону, такий суб’єкт повинен дотримуватися вимог Закону під час здійснення закупівель товарів, робіт та послуг, керуючись вартісними межами, визначеними статтею 2 Закону.
|