Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Водночас зазначаємо, що питання визначення предмета закупівлі висвітлено в листі від 20.01.2016 № 3302-06/1430-06 “Щодо внесених змін до Порядку визначення предмета закупівлі”, розміщеному на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель за посиланням http://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&tag=ListiInformativnogoKharakteru&pageNumber=2

При цьому, виходячи зі змісту пункту 8 Порядку функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 166, оператор авторизованого електронного майданчика зокрема повинен забезпечувати замовникам на безоплатній основі інформаційну підтримку та можливість вчинення усіх необхідних дій для проведення процедури закупівлі та виконання інших вимог, встановлених у Законі.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону переговорна процедура закупівлі – це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 35 Закону переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі  якщо замовником було двічі відмінено тендер через відсутність достатньої кількості учасників, при цьому предмет закупівлі, його технічні та якісні характеристики, а також вимоги до учасника не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації.

У свою чергу, тендерна документація повинна містити, зокрема один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16, вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством (пункт 2 частини другої статті 22 Закону).

Крім того, відповідно до частини третьої статті 22 Закону тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити.

Натомість під час проведення переговорів згідно частини першої статті 35 Закону замовник вимагає від учасника подання ним підтвердженої документально інформації про відповідність учасника кваліфікаційним вимогам відповідно до статті 16 Закону. Водночас вимоги, передбачені статтею 17 Закону, не встановлюються при застосуванні переговорної процедури закупівлі, оскільки статтею 17 Закону указані підстави, у разі наявності яких замовник зобов’язаний або може прийняти рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та відхиляє його тендерну пропозицію.

Таким чином, у разі якщо замовником було двічі відмінено тендер через відсутність достатньої кількості учасників, при цьому предмет закупівлі, його технічні та якісні характеристики, а також кваліфікаційні та інші вимоги до учасника (за виключенням вимог, передбачених статтею 17 Закону) не відрізнятимуться від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації, замовник може застосувати переговорну процедуру закупівлі згідно з пунктом 4 частини другої статті 35 Закону. У інших випадках підстави для застосування замовником переговорної процедури на підставі пункту 4 частини другої статті 35 Закону відсутні.

Поряд з цим під час здійснення закупівель слід ураховувати, що метою  Закону є зокрема забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель та запобігання проявам корупції у цій сфері, а закупівлі здійснюються замовниками із дотриманням принципів, встановлених статтею 3 Закону, а саме таких як максимальна економія, недискримінація учасників, запобігання зловживанням.

Шановний користувачу, Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 1 Закону предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Порядок визначення предмету закупівлі затверджений наказом Мінекономрозвитку від 17.03.2016 № 454 (далі – Порядок). Так, Порядком установлено, що положення абзаців другого і четвертого пункту 1 розділу ІІ Порядку застосовуються з 01 січня 2017 року.

Відповідно до абзаців другого і четвертого пункту 1 розділу ІІ Порядку предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник”, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року № 1749 (далі – Єдиний закупівельний словник), за показниками третьої – п’ятої цифр основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги. При цьому замовник може визначити окремі частини предмета закупівлі (лоти) за показниками четвертої – восьмої цифр Єдиного закупівельного словника, а також за обсягом, номенклатурою та місцем поставки товарів, виконання робіт або надання послуг.

Водночас виходячи зі змісту статті 2 Закону замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

З огляду на викладене, з 01 січня 2017 року предмет закупівлі товарів і послуг визначатиметься замовником з дотриманням вимог Закону, ураховуючи при цьому, що метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель та створення конкурентного середовища, за показниками або третьої, або четвертої, або п’ятої цифр основного словника ДК 021:2015, керуючись при цьому абзацом сьомим статті 2 Закону, яка забороняє умисний поділ предмета закупівлі та дотримуючись принципів здійснення закупівель, визначених статтею 3 Закону. При цьому визначити окремі частини предмета закупівлі (лоти) замовник зможе за показниками або четвертої, або п”ятої, або шостої, або сьомої, або восьмої цифр Єдиного закупівельного словника, а також за обсягом, номенклатурою та місцем поставки товарів, виконання робіт або надання послуг.

Шановний користувачу, Закон України “Про публічні закупівлі” установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

 Водночас повідомляємо, що відповідь на питання міститься в листі від 14.09.2016 № 3302-06/29640-06 “Щодо планування закупівель”, розміщеному на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель за посиланням http://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&tag=ListiInformativnogoKharakteru.

Шановний користувачу,  постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 “Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету” (зі змінами) з метою стабілізації економічної ситуації в державі та економного і раціонального використання державних коштів Кабінетом Міністрів України затверджено заходи щодо економного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету.

При цьому відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

Водночас відповідно до  Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 446/2011, Мінфін України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації, зокрема державної фінансової, бюджетної політики.

Ураховуючи викладене, у разі якщо питання стосується обмежень, встановлених вищевказаною постановою,  слід звертатия до Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України.

Поряд з цим Закон України “Про публічні закупівлі” установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Згідно зі статтею 20 Закону відкриті торги є основною процедурою закупівлі.

Водночас статтею 11 Закону встановлено, що  вибір процедури закупівлі здійснює тендерний комітет або уповноважена особа (особи).

Отже, у разі якщо замовнику необхідно здійснити придбання товару вартість якого дорівнює або перевищує межі, встановлені у частині першій статті 2 Закону, така закупівля здійснюється шляхом застосування однієї з процедур, передбачених статтею 12 Закону.