Оновлення ключових директив Європейського Союзу у сфері водної політики та їхнє практичне застосування в Україні обговорили 20 жовтня 2026 року під час онлайн-семінару за підтримки програми EU4Green Recovery East, що фінансується Європейським Союзом. До заходу долучилися представники Мінекономіки, Держводагентства, басейнових управлінь водних ресурсів, національні експерти, а також фахівці з Вірменії та Молдови.
У центрі уваги були зміни до Водної рамкової директиви ЄС, Директиви про підземні води, Директиви про стандарти якості довкілля та Директиви про питну воду. Для України опрацювання цих змін є важливим кроком у наближенні національного законодавства до права ЄС у межах переговорів про вступ за розділом 27 «Довкілля та зміна клімату». Нові вимоги необхідно враховувати під час удосконалення системи моніторингу вод, перегляду нормативної бази та планів управління річковими басейнами.
Представниця Генерального директорату Європейської Комісії з питань довкілля (DG ENV) Джилл Міхільссен розповіла про цілі перегляду директив, строки впровадження змін і методичні рекомендації, які готує Європейська Комісія.
Експерти Агентства з охорони довкілля Австрії (UBA) представили досвід держави — члена ЄС щодо застосування Водної рамкової директиви та детально розглянули зміни до вимог щодо якості поверхневих і підземних вод.
Оновлення законодавства передбачають перегляд переліків забруднювачів і посилення контролю за новими речовинами, зокрема пер- та поліфторалкільними сполуками (PFAS), відомими як «вічні хімікати», фармацевтичними препаратами та мікропластиком. Також увагу приділено показникам антимікробної резистентності, вдосконаленню моніторингу, звітування й обміну даними.
Окремо учасники розглянули механізм списків спостереження — переліків речовин, їхніх груп або показників, які потребують додаткового вивчення та моніторингу. Такі переліки оновлюватимуть кожні три роки з урахуванням оцінок Європейського агентства з хімічних речовин (ECHA). Серед напрямів, які розглядаються, — моніторинг мікропластику та антимікробної резистентності за наявності належних методів відбору проб і лабораторного аналізу.
Зміни до Директиви про підземні води також передбачають нові підходи до спостереження за забруднювачами, зокрема запровадження моніторингу речовин зі списку спостереження. Це потребуватиме належної підготовки фахівців і подальшого розвитку національної системи моніторингу вод.
«Наближення водного законодавства України до вимог ЄС — це не лише виконання євроінтеграційних зобов’язань, а й практичний крок до кращого захисту водних ресурсів. Сучасний моніторинг, контроль за новими забруднювачами та обмін даними допоможуть своєчасно виявляти ризики й ухвалювати обґрунтовані рішення для збереження якості води. Особливо важливо розвивати ці інструменти в умовах зміни клімату та наслідків війни», — зазначає заступниця міністра економіки та довкілля України Ірина Овчаренко.
Довідково:
EU4Green Recovery East — програма, що фінансується Європейським Союзом і підтримує країни Східного партнерства у відновленні, розвитку циркулярної економіки та зменшенні забруднення. Один із напрямів роботи програми — управління водними ресурсами та наближення національного законодавства до вимог ЄС. Програму впроваджує консорціум на чолі з Агентством з охорони довкілля Австрії (UBA) за участю Expertise France, OiEau, ОЕСР, ЄЕК ООН та ЮНІДО.
