Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (в редакції Закону № 114-IX від 19.09.2019) (далі – Закон) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Повідомляємо, що на схожі за змістом питання надано відповідь у запитах № 671/2020 та 1691/2020, розміщених на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель відповідно за посиланнями https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=67722804-f394-4b00-9eca-c50d483b7073&lang=uk-UA та https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=d4b268c9-7354-499a-b6cc-f1ae51d48463&lang=uk-UA

У свою чергу, виходячи зі змісту пункту 6 частини першої статті 17 Закону, тендерна пропозиція підписується службовою (посадовою) особою учасника процедури закупівлі.

Водночас відповідно до частини третьої статті 62 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Статтею 65 ГКУ визначено, що, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Поряд з цим, питання представництва регулюється Главою 17 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Так, відповідно до статті 237 представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частина третя статті 237 ЦКУ).

Таким чином, у разі якщо підприємство є учасником процедури закупівлі, така особа має під час подання та підпису тендерної пропозиції дотримуватись вимог Закону з урахуванням законодавства.

Шановний користувачу, повідомляємо, що аналогічні відповіді містяться у запитах 1044/2020, 843/2020, 1308/2020 за посиланнями  https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=87326ae2-e16d-4db1-a071-a33931470b5c&lang=uk-UA, https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=254944c0-d454-4cfd-9228-b1fce0fbb05e&lang=uk-UA, https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=084f7c86-7c51-4c66-9632-c03ea3d70a0e&lang=uk-UA

Разом з тим відповідь щодо граничних меж застосування вимог Закону міститься у запиті 688/2020 за посиланням https://www.me.gov.ua/InfoRez/Details?id=a3d0cc9d-aca6-4025-951d-16f77eacfcf4&lang=uk-UA

Водночас звертаємо увагу, що у розділі Консультації з питань закупівель реалізована можливість пошуку інформації. У разі якщо аналогічне за змістом питання надходило до Інформаційного ресурсу, відповідь на нього розміщена у цьому розділі. У зв’язку з цим пропонуємо попередньо користуватися пошуком у зазначеному розділі.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (в редакції Закону № 114-IX від 19.09.2019) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Відповідно до частини десятої статті 29 Закону строк розгляду тендерної пропозиції/пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, не повинен перевищувати п’яти робочих днів з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції. Такий строк може бути аргументовано продовжено замовником до 20 робочих днів. У разі продовження строку замовник оприлюднює повідомлення в електронній системі закупівель протягом одного дня з дня прийняття відповідного рішення.

Разом з тим, замовник самостійно приймає відповідні рішення, необхідні для реалізації своїх функцій, дотримуючись принципів закупівель та мети Закону.

При цьому відповідно до Положення Міністерства юстиції України (далі- Мін’юст), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Мін’юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику, зокрема з питань банкрутства та  у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців.

Тому, з питання порушеного у запиті пропонуємо додатково звернутися до Мін’юсту.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (в редакції Закону № 114-IX від 19.09.2019) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Згідно з пунктом 37 частини першої статті 1 Закону учасник процедури закупівлі/спрощеної закупівлі (далі − учасник) − фізична особа, фізична особа - підприємець чи юридична особа - резидент або нерезидент, у тому числі об’єднання учасників, яка подала тендерну пропозицію/пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі.

Для цілей цього Закону до об’єднання учасників належать:

окрема юридична особа, створена шляхом об’єднання юридичних осіб - резидентів;

окрема юридична особа, створена шляхом об’єднання юридичних осіб (резидентів та нерезидентів);

об’єднання юридичних осіб - нерезидентів із створенням або без створення окремої юридичної особи.

Відповідно до статті 118 ГК України об'єднання підприємств є юридичною особою.

Статтею 120 ГК України визначено організаційно-правові форми об'єднань підприємств.

При цьому відповідно до Положення Міністерства юстиції України (далі- Мін’юст), затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228,  Мін’юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику, зокрема у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців.

Тому, з питання порушеного у запиті, пропонуємо звернутися до Мін’юсту.

Шановний користувачу, повідомляємо, що відповідь на питання міститься в листі від 03.06.2020 № 3304-04/34835-06 “Щодо застосування статті 17 Закону”, розміщеному на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель за посиланням: https://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&lang=uk-UA&fNum=3304-04%2F34835-06, який містить інформацію щодо відхилення тендерної пропозиції.

При цьому відповідно до Положення Міністерства юстиції України (далі- Мін’юст), затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228,  Мін’юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику, зокрема у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців.

Поряд з цим, в листі Міністерства юстиції України від 23.04.2020  № 3887/8.4.4/32-20 за посиланням:

https://minjust.gov.ua/files/general/2020/04/24/20200424115843-80.pdf міститься інформація щодо подання документів для встановлення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника та дати, з якої у юридичної особи виникає обов’язок подавати держаному реєстратору документи для встановлення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Тому, з питання порушеного у запиті пропонуємо додатково звернутися до Мін’юсту.