Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Згідно з пунктом 35 частини першої статті 1 Закону учасник процедури закупівлі (далі – учасник) – фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, юридична особа (резидент або нерезидент), яка подала тендерну пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі.

При цьому відповідно до пункту п’ятого частини першої статті 1 Закону договір про закупівлю – договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Таким чином, учасниками процедури закупівлі можуть бути суб’єкти визначені у пункті 35 частини першої статті 1 Закону.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця.

Поряд з цим відповідно до частини третьої статті 32 Закону, зокрема у разі відмови переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений Законом, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув.

Таким чином, замовник відповідно до частини другої статті 32 Закону укладає договір про закупівлю з учасником, який  визнаний переможцем торгів або приймає рішення про відхилення його тендерної пропозиції, зокрема за наявності підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 30 Закону.

Натомість відповідь на питання щодо застосування підстави для відміни торгів, визначеної абзацом шостим частини першої статті 31 Закону, міститься в розміщеному на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель в листі від 27.10.2016 № 3302-06/34323-06  “Щодо оцінки та розгляду тендерних пропозицій учасників процедур закупівель” за посиланням: http://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?lang=uk-UA&id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&pageNumber=4&fCtx=inName&fSort=date&fSdir=desc

Шановний користувачу, Закон України “Про публічні закупівлі” (далі-Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 1 Закону предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом. Порядок визначення предмета закупівлі затверджений наказом Мінекономрозвитку від 17.03.2016 N 454.

Інформація щодо порядку визначення предмета закупівлі міститься в листі від 07.02.2017 № 3302-06/3816-06, розміщеному на інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель, за посиланням http://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?lang=uk-UA&id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&pageNumber=2&fCtx=inName&fSort=date&fSdir=desc

Таким чином, предмет закупівлі товарів, робіт або послуг  у розумінні Закону визначається замовником для здійснення процедур закупівель, визначених Законом, керуючись вартісними межами, встановленими у статті 2 Закону. 

Водночас питання призначення економічної класифікації видатків бюджету регулюється наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету" від 12.03.2012 № 333 (далі – наказ № 333).

Так, згідно з пунктами 1.1 і 1.2 пункту 1 “Загальні положення” Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом № 333, економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.

Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. Видатки на проведення публічних закупівель здійснюються за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету залежно від економічної суті платежу.

При цьому пунктом 5 наказу №333 Державну казначейську службу України уповноважено надавати роз'яснення з питань застосування економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Водночас повідомляємо, що на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель, за посиланням http://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?lang=uk-UA&id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&pageNumber=5&fCtx=inName&fSort=date&fSdir=desc розміщено лист від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 “Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю”,  який містить вичерпну відповідь щодо зміни істотних умов договору про закупівлю.

Разом з тим, відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 633, Мінрегіон України відповідно до покладених на нього завдань затверджує державні будівельні норми, зокрема кошторисну нормативну базу у будівництві, порядок її застосування при здійсненні будівництва із залученням державних коштів, методологію проектування, будівництва та реконструкції об’єктів цивільного і промислового призначення, інженерно-транспортної інфраструктури у звичайних і складних інженерно-геологічних умовах.

Тому з питання , зазначеного у запиті, пропонуємо додатково звернутись до вищевказаного органу виконавчої влади.

Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону договір про закупівлю – договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі (частина четверта статті 36 Закону).

Відповідно до пункту 30 частини першої статті 1 Закону тендерна пропозиція – пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

При цьому ураховуючи вимоги пункту 29 частини першої статті 1 Закону, тендерна документація розробляється та затверджується замовником і повинна містити перелік складових, визначених частиною другою статті 22 Закону, зокрема проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.

Таким чином, замовник укладає договір про закупівлю з учасником-переможцем відповідно до вимог тендерної документації (в т. ч. вимог щодо умов оплати) та пропозиції учасника-переможця.

Водночас, беручи до уваги положення Бюджетного кодексу України (далі – БК України), у разі якщо договір про закупівлю укладається розпорядником або одержувачем бюджетних коштів, та передбачає взяття учасником бюджетного процесу відповідних бюджетних зобов’язань, платежі відповідно до взятих бюджетних зобов'язань здійснюються в порядку, визначеному бюджетним законодавством.

Так, згідно з частиною першою статті 49 БК України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством.

Визначення понять “головні розпорядники бюджетних коштів”, “розпорядник бюджетних коштів”, “одержувач бюджетних коштів”, “бюджетне зобов'язання” та “платіж” наведені у пунктах  18, 47, 38, 7 та 41 частини першої статті 2 Бюджетного Кодексу України відповідно.

Поряд з цим постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 “Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти” визначено перелік випадків, в яких розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату (за наявності належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів), максимальні строки та розміри такої попередньої оплати.