Шановний користувачу, повідомляємо, що Закон України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Згідно з пунктом 25 частини першої статті 1 Закону публічна закупівля (далі – закупівля) – придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому  Законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сфера застосування Закону визначена статтею 3 Закону.

При цьому питання приналежності до замовників у розумінні Закону висвітлено в листах 21.05.2020 № 3304-04/32275-06 “Щодо визначення замовників” та від 04.06.2020 № 3304-04/34929-06 “Щодо замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання”, розміщених на інформаційному ресурсі Уповноваженого органу за покликанням:

https://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&lang=uk-UA&fNum=3304-04%2F32275-06

https://www.me.gov.ua/InfoRez/DocumentsList?id=f2e30594-ba6c-420f-9c24-2a852415a884&tag=InforezKnowledgeDb&lang=uk-UA&fNum=3304-04%2F34929-0

Отже, у разі якщо замовником у розумінні Закону передбачено придбання товарів, робіт і послуг, така закупівля здійснюється відповідно до вимог Закону, в один із способів, керуючись відповідними вартісними межами, визначеними Законом.

Поряд з цим перелік випадків, на які не поширюється дія Закону для замовників визначений у частині п'ятій  статті 3 Закону. Цей перелік випадків є вичерпним. Так, відповідно до пункту 13 частини п'ятої статті 3 Закону дія Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є послуги фінансових установ щодо надання кредитів, гарантій, а також послуги, необхідні для підготовки та реалізації інвестиційних проектів, проектів державно-приватного партнерства, у тому числі проектів, що здійснюються на умовах концесії, які надаються міжнародними фінансовими організаціями.

Для цілей цього Закону термін "фінансова установа" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", якщо надавачем послуг є резидент. Якщо надавачем послуг є нерезидент, під фінансовою установою розуміється юридична особа, яка має право надавати фінансові послуги відповідно до законодавства країни його реєстрації, про що замовнику надається документальне підтвердження.

Отже, у разі якщо замовником передбачена закупівля послуг фінансових установ, саме щодо надання кредитів, гарантій, то така закупівля здійснюється без застосування Закону на підставі пункту 13 частини п'ятої статті 3 Закону.

Разом з тим зазначаємо, що ураховуючи частину другу статті 19 Конституції України, та відповідно до норм Закону, Положення про  Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (зі змінами), до компетенції Мінекономіки як Уповноваженого органу не належить визначення правомірності дій суб'єктів сфери в конкретних випадках.