Шановний користувачу, Закон України “Про здійснення державних закупівель” (зі змінами згідно із Законом України від 04.07.2012  № 5044-VI)  (далі - Закон) від 01.06.2010 № 2289-VI встановлював правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Частиною третьою статті 2 Закону було встановлено, що дія Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі були, зокрема послуги фінансових установ, в тому числі міжнародних фінансових організацій, пов’язані із залученням кредитних ресурсів та коштів до статутного капіталу замовником.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”  (із змінами) від 12.07.2001  № 2664-III фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Визначення терміну “фінансова послуга” наведено у пункті 5 частини першої статті 1 Закону про фінансові послуги.

При цьому фінансовими вважаються послуги, визначені у частині першій   статті 4 Закону про фінансові послуги.

Таким чином, у разі якщо замовником була передбачена закупівля послуг фінансових установ, пов’язаних із залученням кредитних ресурсів така закупівля здійснювалась замовником без проведення процедур закупівель на підставі частини третьої статті 2 Закону.