Інформація про реформу ринку праці

Мета реформи

Формування сучасної та збалансованої системи трудових відносин, яка захищає права працівника та ефективна для роботодавця;

Формування ефективної системи державного нагляду та контролю за додержання законодавства про працю та зайнятість населення;

Подолання явища неформальної зайнятості, заборгованості з виплати заробітної плати, гендерного розриву в оплаті праці;

Формування нової національної системи запобігання професійним ризикам шляхом впровадження на законодавчому рівні ризикоорієнтованого підходу у сфері організації безпеки та здоров’я працівників;

Формування ефективної системи колективно-договірного регулювання оплати праці, побудова сучасної системи оплати праці в бюджетній сфері.

 

Реформа у цифрах і фактах

Трудове законодавство та неформальна зайнятість

На сьогодні основою національного законодавство про працю є Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП), закони України «Про оплату праці» та «Про відпустки». За час існування КЗпП, з 1973 року по наш час, до нього було внесено зміни понад 140 разів, що дозволило вирішувати нагальні проблеми соціально трудової сфери. В той же час, КЗпП розроблявся для індустріальної економіки та не дозволяє успішно реагувати на виклики часу, не зручний для сучасної креативної та інноваційної економіки, а також малого та середнього бізнесу, не може забезпечити належний рівень гнучкості трудових відносин, якого потребують роботодавці в 21 столітті.

Крім цього, трудове законодавство не дозволяє повною мірою використати можливості цифрових технологій (для прикладу дистанційна зайнятість в національному законодавстві з’явилась лише в березні 2020 року). Як наслідок, суттєва частина трудових відносин знаходяться в тіні, що не дозволяє поширити гарантії передбачені трудовим законодавством на понад 3,237 млн. працівників, а також є стримуючим фактором для розвитку інноваційних галузей економіки та не дозволяє використовувати в повній мірі сильні сторони нашої країни (високий рівень освіченості населення та відносно високий індекс людського розвитку). Крім того, недостатній рівень гнучкості в трудових відносинах гальмує, також, і розвиток «традиційних» галузей національної економіки.

Високий рівень тіньової зайнятості позбавляє трудових та соціальних гарантій працівників, як наслідок, викривлення конкуренції за рахунок зловживань на ринку праці, дискредитація системи державного соціального страхування, відсутності захисту прав працівників, які працюють без оформлення трудових відносин та позбавлення їх пенсійного забезпечення в майбутньому, а також суттєве недоотримання коштів Державним та місцевими бюджетами, та фондами соціального страхування (в залежності від методології проведення розрахунків «тіньовий фонд» оплати праці оцінюється в 364-493 млрд. грн., що призводить до втрат бюджетів всіх рівнів та фондів соціального страхування на рівні 151,1-204,6 млрд. грн. в рік).

Найвищий рівень неформальної зайнятості спостерігається в сільському господарстві (44,7 %), будівництві (17%) оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті автотранспортних засобів і мотоциклів (15,9%), промисловості (5,6%), транспорті, складському господарстві, поштовій та кур'єрській діяльності (4,1%), тимчасовому розміщенні й організації харчування (2,5%) інших видах (10,5%).

Високий рівень бюрократичного навантаження на роботодавців при оформленні та веденні трудових відносин збільшує адміністративні витрати роботодавців, і знижує привабливість офіційної зайнятості, а також створює репутацію України, як країни з застарілою системою соціально-трудових відносин, що є стримуючим фактором для інвестицій. Крім того, традиційно сильні сторони України, як от високий рівень освіченості населення та відносно високий індекс людського розвитку, що підходить для розвитку сучасних галузей економіки, які пов’язані з творчою та креативною діяльністю працівників та не супроводжуються значними капітальними витратами (ІТ, фріланс, наукова діяльність) не можуть бути використані повною мірою саме через недостатньо сучасну систему трудових відносин.

Безпека та здоров’я працівників

На сьогодні, в Україні застарілі та неефективні підходи до організації системи управління безпекою та здоров’ям працівників, які не здатні реагувати на зміну виробничого травматизму.

Протягом 2017-2019 років смертельний травматизм на роботі зріс на 15%, загальний - зменшився на 11%. Однак спостерігається велика доля приховуваних несмертельних нещасних випадків. Зростання травматизму у 2020 році (+60% - загальний та 55% - смертельний) пов’язане з ризиками викликаними епідемією коронавірусу.

Тому, має відбутись модернізація національної системи управління безпекою працівників на роботі на принципах проактивності та запобігання виробничим ризикам, заохочення роботодавців до створення безпечних і здорових умов праці з метою зменшення рівня травматизму через посилення захисту життя та здоров’я працівників та відповідальності роботодавців за їх безпеку.

Оплата праці в бюджетній сфері

На сьогодні майже 2,5 млн працівників окремих галузей бюджетної сфери (освіти, науки, охорони здоров’я, соціальної сфери, культури, фізичної культури та спорту тощо) оплачуються на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці (далі – ЄТС).

На державному рівні підвищення посадових окладів працівників бюджетної сфери здійснюється на єдиних засадах шляхом підвищення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду ЄТС, на базі якого обчислюються посадові оклади працівників за іншими тарифними розрядами.

Із 01.01.2017 року посадовий оклад (тарифна ставка) працівника 1-го тарифного розряду ЄТС встановлювався на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року.

Станом на 01.01.2020 співвідношення між посадовим окладом працівника 1-го тарифного розряду (2 102 грн) і мінімальною заробітною платою (4 723 грн) становило 44,5 відсотка.

Водночас на сьогодні заробітна плата в бюджетному секторі є нижчою, ніж у приватному й економіці загалом.

За останніми статистичними даними (березень п.р.) середня заробітна плата по економіці України становила 13 612 грн, в освіті – 10 959 грн, в охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги – 12 246 грн, діяльності у сфері творчості, мистецтва, розваг – 10 614 грн, функціонуванні бібліотек, архівів, музеїв та інших закладах культури – 9 815 гривень. В той же час, у фінансовій сфері – 24 279 грн, галузі телекомунікацій – 25 504 грн, державному управлінні– 16 505 грн, промисловості – 14 995 грн, транспорті – 12 540 гривень.

Підвищення рівня оплати праці працівників бюджетної сфери потребує вишукання джерел покриття додаткових видатків державного та місцевих бюджетів. Так, за умови підвищення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника І тарифного розряду до рівня мінімальної заробітної плати, це потребуватиме збільшення більше ніж у два рази фонду оплати праці зазначених працівників і є малоймовірним для забезпечення його відповідними фінансовими ресурсами.

Напрямок: колективно-договірне регулювання оплати праці, заборгованість

Питання оплати праці в Україні регулюються Законом «Про оплату праці». Одним з важливих шляхів підвищення рівня соціального захисту населення в Україні є встановлення мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про оплату праці» розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів (консультацій) пропозицій спільного представницького органу об’єднань профспілок і спільного представницького органу об’єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2021 року було збільшено до 6 000 грн, а з 1 грудня 2021 року – до 6 500 грн. На сьогодні розмір мінімальної заробітної плати перевищує встановлений на 2021 рік офіційний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн) у 2,6 рази, а фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах березня 2021 року з урахуванням обов’язкових платежів (5 444 грн) – на 10,2 %.

У схваленій Урядом бюджетній декларації на 2022-2024 роки передбачено ріст мінімальної заробітної плати:

  • з 1 жовтня 2022 року  - 6700 грн;
  • з 1 січня 2023 року  - 7176 грн;
  • з 1 січня 2024 року  - 7665 грн.

За оперативними даними Держпраці, станом на 31.05.2021 заборгованість із виплати заробітної плати склала 3,03 млрд грн, з яких 1,55 млрд на підприємствах, підпорядкованих ЦОВВ.

Напрямок: гендерний розрив в оплаті праці

Незважаючи на достатньо високий рівень гендерного розриву в оплаті праці (17,8 % за підсумками I кварталу 2021 рок) порівняно з рівнем у більшістю країн ЄС та інших розвинених країн світу, динаміка є позитивною – за останні 5 років він скоротився на 4,5 відс.п. з 26 % у 2015 році до 20,5 % у 2020-му.

 

Що передбачає реформа? Етапи впровадження реформи

Трудове законодавство та неформальна зайнятість

Враховуючи, що до КЗпП були внесені численні зміни, а сам акт не зовсім відповідає вимогам часу, Урядом та Верховною Радою України здійснюється робота по рекодифікації національного трудового законодавства. Проте, 4 березня 2020 року ініційований Кабінетом Міністрів України проект Закону України «Про працю» (реєстр. № 2708 від 28.12.2019) відкликано з Верховної Ради України у зв’язку із відставкою Прем’єр-міністра України, а узгоджений з більшісттю стейкхолдерів доопрацьований законопроекту «Про працю» та запропоновані у ньому підходи в цілому не підтримуються Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні.

У зв’язку з цим, Мінекономіки продовжуватиме спільну роботу, спрямовану на внесення до Верховної Ради України комплексного законопроекту, що стане основним нормативно-правовим актом у сфері регулювання трудових відносин.

Водночас, враховуючи неможливість якнайшвидшого подання до Верховної Ради України комплексного законопроекту, покликаного замінити Кодекс законів про працю України, Мінекономіки для вирішення найбільш проблемних питань в законодавстві про працю бере участь у розробці низки законопроектів, якими пропонується внести точкові зміни до Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів.

Реформа трудового законодавства передбачає дерегуляцію та лібералізацію трудових відносин, спрощення кадрового документообігу, розширення форм зайнятості та введення в правове поле нестандартних форм зайнятості, запровадження системи досудового вирішення трудових спорів (медіації), а також приведення законодавства в сфері трудових відносин, державного нагляду так контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення до міжнародних стандартів, зокрема, посилення інституційної спроможності органів державного нагляду та контролю.

Безпека та здоров’я працівників

Пунктом 2 Плану заходів щодо реалізації Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 989-р, передбачено розроблення проекту Закону України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» (далі – Законопроект).

Законопроектом передбачається формування нової національної системи запобігання професійним ризикам шляхом впровадження на законодавчому рівні ризикоорієнтованого підходу у сфері організації безпеки та здоров’я працівників та імплементації положень Директиви Ради 89/391/ЄЕС про впровадження заходів для заохочення вдосконалень у сфері безпеки та охорони здоров’я працівників під час роботи.

Національна система управління безпекою та гігієною праці має ґрунтуватися на принципах запобігання виробничим ризикам та заохочення роботодавців до створення безпечних і здорових умов праці задля забезпечення ефективної реалізації права працівників на безпечну працю. Це сприятиме, зокрема:

-   підвищенню рівня захисту життя та здоров’я працівників;

- підвищенню відповідальності роботодавців за створення належних умов праці та безпечного виробничого середовища;

- спрощенню законодавства у сфері безпеки та гігієни праці та зменшенню адміністративного і регуляторного навантаження на роботодавця;

- запровадженню механізмів покращення умов безпеки та гігієни праці для працівників та відповідних економічних стимулів;

- посиленню чесної конкуренції, розширенню доступу українських підприємств до міжнародного ринку та підвищенню їхньої конкурентоспроможності на цьому ринку;

- поступовій імплементації норм Європейського Союзу в національне законодавство тощо. 

Оплата праці в бюджетній сфері

З метою вирішення проблеми неконкурентного рівня оплати праці в окремих сферах бюджетного сектору, що призводить до демотивації та відтоку кваліфікованих кадрів у приватний сектор економіки пропонується упорядкування умов оплати праці працівників бюджетної сфери та поетапне приведення розміру посадового окладу працівника 1 тарифного розряду ЄТС до розміру 50 % мінімальної заробітної плати (в межах фінансових можливостей бюджету).

З метою подолання диспропорції у розмірах посадових окладів державних службовців та посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (умови оплати праці та розміри посадових окладів, яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304) пропонується упорядкувати структуру заробітної плати шляхом збільшення питомої ваги посадового окладу за рахунок зменшення стимулюючих виплат та збереження диференціації в рівнях оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», та державних службовців керівників державної служби у відповідному державному органі.

З метою подолання відставання базового показника для розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу пропонується забезпечити підвищення складових грошового забезпечення та запровадження механізму розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу виходячи з осучасненого базового показника (в межах фінансових можливостей бюджету, оскільки реалізація зазначених змін потребуватиме значних додаткових видатків з державного бюджету на грошове забезпечення та перерахунок військових пенсій.)

З метою подолання диспропорції у розмірах посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями поліцейських та військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу пропонується уніфікація розмірів складових грошового забезпечення поліцейських з метою запровадження єдиного підходу до формування державної політики у сфері грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських.

Напрямок: колективно-договірне регулювання оплати праці, заборгованість

З метою зниження значного обсягу заборгованості з виплати заробітної плати пропонується підготовка законодавчих зміни щодо посилення можливостей для захисту працівником своїх прав, зокрема, шляхом:

- надання права працівнику тимчасово припинити виконання роботи у разі затримки виплати заробітної плати на термін більше 15 днів;

- посилення відповідальності винних осіб за порушення строків виплат заробітної плати;

- запровадження пені за кожний день затримки заробітної плати на економічно активних підприємствах, а також компенсації заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця;

- наділення повноваженнями установи-гаранта для виплати компенсації заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця Держпраці з правом висунення регресних вимог до підприємств-боржників;

- спрямувати штрафні санкції, накладені відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю, на наповнення гарантійної установи;

- посилення функції контролю центральних та місцевих органів виконавчої влади за станом виплати заробітної плати, дотриманням умов контрактів керівниками підприємств, що знаходяться у сфері їх управління;

- перегляд/розірвання контрактів з керівниками державних/комунальних підприємств, що нарощують заборгованість із виплати заробітної плати.

Напрямок: гендерний розрив в оплаті праці

В зазначеному напрямку передбачається створення умов для скорочення гендерного розриву за рахунок:

- підвищення прозорості сфері оплати праці;

- запровадження відповідальності за порушення законодавства щодо рівної оплати праці жінок і чоловіків за працю рівної цінності;

- здійснення просвітницьких заходів для подолання гендерних стереотипів та гендерних аудитів;

- сприяння рівному представництву чоловіків і жінок на керівних посадах;

- вирівнювання можливостей чоловіків і жінок щодо поєднання сімейних і трудових обов’язків;

- запровадження гендерно-нейтральної оцінки робіт.

Орієнтовний графік підготовки законопроектів в сфері праці та зайнятості у 2021 році

 

Що вже змінилось завдяки реформі?

Трудове законодавство та неформальна зайнятість

Протягом 2020 року було проведено масштабну роботу щодо подолання наслідків пандемії COVID-19, яка, в свою чергу, дозволила дещо наблизити трудове законодавство до сучасних вимог.

Так, окрім організаційних заходів проводились, також, системні зміни в законодавстві про працю. Зокрема, було регламентовано гнучкі форми організації праці, а також врегульовано дистанційну працю, розширено можливість надання відпусток на період карантину, а також запровадження режиму простою підприємства (закони України від 17 березня 2020 року № 530-IX та від 30 березня 2020 року № 540-IX).

Урегульовано питання розмежування графіків роботи підприємств, установ, організацій, які передбачатимуть різний час початку (закінчення) їх роботи залежно від територіального розташування, галузевої належності, специфіки виконання робіт чи надання послуг, що дозволило знизити ризик захворювання працівників зазначених підприємств та не допустити їх закриття чи переведення в режим простою (постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236).

Оптимізовано критерії, за якими здійснюються перевірки суб’єктів господарювання з питань охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду Державною службою з питань праці (постанова КМУ від 20 травня 2020 р. № 383).

04.03.2021 Президент України підписав Закон України від 05.02.2021 № 1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі», нормами якого пропонується замінити паперове ведення трудових книжок електронним обліком трудової діяльності працівника в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

27.02.2021 набрав чинності Закон України від 04.02.2021 № 1213-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи», нормами якого передбачається розмежування дистанційної та надомної роботи, забезпечення можливості ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, локальними нормативними актами роботодавця, повідомленнями та іншими документами, з якими працівник має бути ознайомлений у письмовій формі, шляхом обміну електронними документами; забезпечення можливості дистанційного ознайомлення працівника з вимогами щодо охорони праці шляхом використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема відеозв’язку.

Із прийняттям зазначених законів вдалося частково розв’язати проблему значних адміністративних витрат на оформлення та супроводження трудових відносин, а також запровадити нові форми зайнятості, що в цілому дещо підвищило привабливість оформлення трудових відносин.

Поряд з цим, до Верховної Ради України внесено на розгляд законопроекти щодо визначення на законодавчому рівні поняття трудових відносин та ознак їх наявності (№ 5054 від 09.02.2021), щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості (№ 5161 від 16.03.2021), щодо дерегуляції трудових відносин (№ 5388 від 16.04.2021), щодо удосконалення процедури вирішення індивідуальних трудових спорів (№ 5555 від 24.05.2021).

Безпека та здоров’я працівників

Розроблено законопроект «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі», який було направлено на погодження заінтересованим органам та соціальним партнерам. В рамках узгоджувальних нарад та робочої групи по розробці законопроекту було залучено широке коло заінтересованих сторін, зокрема міжнародних партнерів, наукову спільноту, представників профспілок, роботодавців, народних депутатів України, громадські організації тощо. За результатами опрацювання, отримано значну кількість пропозицій до Законопроекту.

З метою узгодження норм Законопроекту, 02.03.2021 було проведено засідання тристоронньої робочої групи, а 21.05.2021 було проведено нараду з представниками Профспілки металургів і гірників України.

Станом на 30.05.2021 Законопроект доопрацьовано, з урахуванням отриманих пропозицій та зауважень, і готується для повторного направлення на погодження заінтересованим органам та соціальним партнерам. 

Оплата праці в бюджетній сфері

Із 01.09.2020 розмір мінімальної заробітної плати на законодавчому рівні було підвищено до 5 000 гривень. З метою збереження співвідношення 44,5 відсотка між новим розміром мінімальної заробітної плати і посадовим окладом працівника 1-го тарифного розряду та недопущення збільшення розриву між цими показниками, Урядом було прийнято постанову № 750, якою установлено, що з 1 вересня по 31 грудня 2020 року посадовий оклад працівника 1-го тарифного розряду, визначається у розмірі 2 225 грн, що вище розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 – 2102 гривень.

У зв’язку із підвищенням у 2021 році розміру мінімальної заробітної плати (з 01.01.2021 до 6 000 грн, з 01.12.2021 – до 6 500 грн) прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 20.01.2021 № 29 «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», відповідно до якої з 01.01.2021 посадовий оклад працівника 1-го тарифного розряду встановлено у розмірі – 2 670 грн, а з 01.12.2021 – 2 893 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 – 2 270 грн).

Завдяки прийнятим рішенням Уряду забезпечено підвищення посадових окладів працівників окремих галузей бюджетної сфери у 2020 році на 15,8 % (у порівнянні з 2019 р.), а до кінця 2021 року – на 30% (у порівнянні з вереснем 2020 р.).

У 2020 році в середньому на 9 % підвищено рівень оплати працівників органів місцевого самоврядування (прийнято постанову КМУ від 03.06.2020 № 441 «Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268»).

Змінено механізм визначення розмірів посадових окладів та умови оплати праці членів Кабінету Міністрів України, першого заступника, заступника міністра та голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (постанова КМУ від 05.02.2020 № 107 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304»).

Оскільки посадові оклади окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, встановлюються на рівні посадових окладів керівних працівників державних органів, підвищено розміри посадових окладів керівників силових структур (постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 р. № 679).

Також з урахування наявних загроз запровадження особливого періоду, Урядом врегульовано питання комплектування пунктів управління працівниками, які виконують функції обслуговування у мирний час, а також на особливий період (постанова КМУ від 19.05.2021 № 502 «Деякі питання утримання позаміських запасних пунктів управління»).

Напрямок: колективно-договірне регулювання оплати праці, заборгованість

З метою вирішення проблеми зростання заборгованості із заробітної плати Урядом було утворено Міжвідомчу робочу групу з питань погашення заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення) (постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1007), до складу якої, крім представників ключових міністерств та відомств, було включено представників Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні.

Додержання строків виплати заробітної плати на підприємствах всіх форм власності перебуває на постійному контролі Державної служби України з питань праці та її територіальних органів. З метою сприяння забезпеченню своєчасної виплати заробітної плати та підвищення її рівня працюють тимчасові комісії створені при центральних та місцевих органах виконавчої влади, до складу яких входять представники Держпраці.

Крім цього, Мінекономіки розроблено законопроекти: «Про посилення відповідальності за порушення строків виплати заробітної плати», «Про посилення захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця», «Про гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати та оплати праці працівників, зайнятих на роботах із шкідливими, особливо шкідливими та небезпечними умовами праці», які наразі проходять процедуру погодження.

Напрямок: гендерний розрив в оплаті праці

В Україні створені законодавчі та інституційні умови, які сприяють вирівнюванню прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері оплати праці:

1) ратифіковані ключові конвенції Міжнародної організації праці у цій сфері (передусім Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), також Конвенція Міжнародної організації праці 1951 року про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності № 100;

2) прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»

3) функціонує інститут Урядової уповноваженої з питань гендерної політики

4) скасовано застарілу заборону на зайняття жінками 450 професій (Наказ МОЗ України № 1254 від 13.10.2017) тощо.

З метою забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, у тому числі у сфері оплати праці, Україна приєдналась до Міжнародної коаліції за рівну оплату праці (EPIC), співзасновниками якої є Міжнародна організація праці (МОП), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок («ООН Жінки») та Організація економічного співробітництва та розвитку, а також міжнародної ініціативи «Партнерство Біарріц» з утвердження рівності жінок і чоловіків.

 

Стратегічні цілі

Побудова сучасної системи трудових відносин, яка дозволить реалізувати гарантоване Конституцією України право на працю, безпечні та комфортні умови праці та гідну винагороду кожному громадянину України.

Зниження рівня неформальної зайнятості та поширення гарантій передбачених трудовим законодавством на працівників, які зараз працюють без оформлення трудових відносин.

Визначення нових правових, організаційних, економічних та соціальних засад безпеки праці та здоров’я працівників в Україні та регулювання соціально-трудових відносин у зазначеній сфері з метою забезпечення безпечних та здорових умов праці, збереження життя і здоров’я працівників у процесі трудової діяльності.

Запровадження відповідно до Директиви Ради № 89/391/ЄЕС національної системи запобігання виробничим ризикам, заснованої на принципах усунення небезпек, оцінювання, контролю ризиків та управління ними, ефективного і дієвого заохочення до створення безпечних і здорових умов праці як на державному, регіональному, галузевому і місцевому рівні, так і на рівні окремого підприємства і робочого місця.

Побудова ефективної системи оплати праці в бюджетній сфері.

Створення передумов для зростання рівня трудових доходів працівників, посилення колективно-договірного регулювання оплати праці.

Зменшення масштабів заборгованості з виплати заробітної плати.

Зниження гендерного розриву в оплаті праці.

 

Цілі та завдання на поточний рік

1. Розробка, погодження та внесення на розгляд Уряду, а також супроводження на засіданнях урядових комітетів, Уряду та комітетах Верховної Ради України:

проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності»;

проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин»;

проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення процедури вирішення індивідуальних трудових спорів»;

проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості;

проекту Закону України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі»;

проекту Закону України «Про посилення відповідальності за порушення строків виплати заробітної плати»;

проекту Закону України «Про посилення захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця»;

проекту Закону України «Про гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати та оплати праці працівників, зайнятих на роботах із шкідливими, особливо шкідливими та небезпечними умовами праці».

2. Розробка, погодження та внесення на розгляд Уряду, а також супроводження на засіданнях урядових комітетів та Уряду:

проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268» упорядкування оплати праці посадових осіб органів місцевого самоврядування, зокрема, у територіальних громадах;

проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304» щодо затвердження співвідношення посадових окладів окремих керівних працівників, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу»;

проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 718» щодо приведення грошового забезпечення окремої категорії військовослужбовців, які займають керівні посади в розвідувальних органах, у відповідність до статті 42 Закону України від 17 вересня 2020 року № 912-IX «Про розвідку»;

проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників Центру протидії дезінформації»;

проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304  і від 18 січня 2017 р. № 15» щодо упорядкування оплати праці Голови Національної служби посередництва і примирення, першого заступника, заступника Голови Національної служби посередництва і примирення та Керівника апарату Національної служби посередництва і примирення.

3. Розробка та погодження:

проекту Закону України «Про рівне винагородження за працю рівної цінності»;

проекту Національної стратегії щодо зменшення гендерного розриву в оплаті праці на період до 2023 року.

 

Відповідальні за впровадження реформи

Мінекономіки, Держпраці, заінтересовані ЦОВВ.