Звичайна версія Розмір шрифта: A A A Схема кольорів: A A A
      Головна / Про Міністерство
Судова практика вирішення спорів, пов’язаних із неправомірним використанням об’єктів авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет

Фахівцями державної системи правової охорони інтелектуальної власності вибірково проаналізовано судову практику вирішення спорів, пов’язаних із неправомірним використанням об’єктів авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет.

Всього було проаналізовано 44 судових рішень судів різних інстанцій по всій території України за період з 2012-2016 роки, з них: 14 – у господарських справах, 10 – у кримінальних справах, 20 – у цивільних справах.

Пропонуємо огляд деяких найбільш показових, на наш погляд, справ за 2015-2016 роки.[1]

І. Господарські справи

Цитування чи використання твору?

Якщо у Вашій практиці поставало подібне запитання рекомендуємо ознайомитися із судовими рішеннями у справі № 910/11320/13 про виплату компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 91 760,00 грн, яка розглядалася судами всіх інстанцій неодноразово.

Обставини справи

31.12.2010 р. між Позивачем та ООО «Первое музыкальное издательство» було укладено Договір про надання виключної ліцензії № ПМИсуб 01/11-укр, відповідно до умов якого до позивача перейшло, на умовах виключної ліцензії, право використовувати, дозволяти чи забороняти використовувати на території України Твори, перелічені в Каталозі, зокрема, шляхом включення творів та/або використання у складі складних об’єктів, у тому числі у складі аудіовізуальних творів, відтворення та розповсюдження у цифровому форматі у всесвітній мережі Інтернет.

30.05.2013 Позивач зафіксував випуск телепередачі «Козирне життя» від 28.10.2012 на офіційному інтернет-сайті телеканалу ІСТV.

Позивач видав Наказ від 02.08.2012 про створення Комісії з метою забезпечення інформацією щодо бездоговірного використання музичних творів з Каталогу Позивача, з метою здійснення якісного виконання договірних зобов’язань та основних завдань товариства.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 91 760,00 грн. компенсації (по 10 мінімальних заробітних плат за кожен спосіб використання кожного з Творів).

Примітка. При вирішенні відповідних спорів суд повинен установити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред’явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет (пункт 31 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами норм законодавства  у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 № 5).

Рішення суду

1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.12.2013 позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача 11 470 грн. компенсації за порушення авторських прав.

2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 апеляційні скарги Позивача, Відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2013 у справі № 910/11320/13 залишити без змін.

3. Вищий господарський суд дійшов висновку про неповне і поверхове дослідження обставин справи судами попередніх інстанцій. Внаслідок цього прийняті ними за справою рішення не можуть вважатись такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. (постанова від 05.08.2014).

4. Рішення суду першої інстанції в Реєстрі судових рішень відсутнє. З постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 вбачається, що господарським судом м. Києва від 01.10.2014 у справі № 910/11320/13 позов задоволено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 91760,00 грн. компенсації за порушення авторських прав.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року у справі № 910/11320/13 залишено без змін.

6. Вищий господарський суд (постанова від 07.04.2015) дійшов висновку, що апеляційний суд, не з’ясувавши сукупності питань, всупереч вимогам статей 43, 47 ГПК України, обставини справи дослідив неповно, не в повній мірі виконав вимоги статей 111-112 ГПК України, а отже, передчасно і не мотивовано дійшов висновку про те, що використання творів відповідач здійснив з порушенням вимог чинного законодавства. За таких обставин прийнята апеляційним судом постанова підлягає скасуванню.

Оскільки суд першої інстанції в ході слухання справи припустився тих же помилок, скасуванню підлягає також і прийняте ним рішення з передачею справи на новий розгляд. 

7. Господарський суд м. Києва рішенням від 26.05.2015 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

За встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що в спірному випадку мало місце використання музичних творів у вигляді цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою (під час розповіді або інтерв’ю з авторами/виконавцями музичних творів з метою більш повного інформування глядачів про творчість відповідного автора/виконавця), із зазначенням у титрах телепередачі імен авторів і джерел запозичення, що відповідно до положень статті 21 Закону України «Про авторське і суміжні права» не потребує згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право. Аналогічні висновки містяться в рішенні Господарського суду м. Києва від 23.01.2012 р. у справі № 59/242, постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2014 р. у справі № 910/15420/13.

Таким чином, в спірному випадку відсутнє порушення виключних майнових авторських прав позивача на Твори з боку Відповідача, а рівно, відсутні підстави для виплати компенсації за неправомірне використання спірних Творів.

8. Постановою від 15.09.2015 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Позивача залишив без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2015 у справі № 910/11320/13 залишив без змін.

9. Постановою від 26.01.2016 Вищий господарський суд України рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/11320/13 залишив без змін, а касаційну скаргу Позивача - без задоволення.

Зазначені рішення судів дають можливість відслідкувати хід вирішення спору, однак, ця справа заслуговує на увагу, на нашу думку, насамперед тих фахівців, які досліджують тему винятків та обмежень у авторському праві. Адже, головна увага судів під час вирішення даного спору зосереджувалась на розмежуванні факту цитування (тобто, використання уривків творів) від факту порушення авторських прав.

У разі захисту суб’єктом авторського права і (або) суміжних прав своїх майнових і немайнових прав у судовому порядку важливо правильно визначити яким способом здійснювалося неправомірне використання об’єкта в мережі Інтернет, тривалість та обсяг порушень, а також надати до суду належні докази. Зазначені умови впливатимуть на хід вирішення справи, а також на розмір компенсації за порушення прав, у разі, якщо вона заявляється позивачем як позовна вимога.

Наведемо деякі приклади судових рішень щодо публічного сповіщення через мережу Інтернет.

1. Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Відповідача 292 320 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських і суміжних прав (справа № 910/14676/15).

Обставини справи

Позивач отримав виключні майнові авторські права на музичні твори N1, N2, N3, N4, N5, N6, N7, N8 за такими правочинами: договір від 14.03.2013 № 14/0313-ІП про передачу повноважень з управління майновими правами; договір від 01.01.2011 № 02-01/01/2011 про передачу авторських і суміжних прав; договір від 01.01.2011 № 24-01/01/2011 про передачу авторських і суміжних прав; ліцензійний договір від 14.03.2013 № 14/03/13; ліцензійний договір від 22.04.2013 № 22/04/13; договір від 20.07.2011 № 02-07/2011 про передачу виключних майнових авторських прав на отримання авторської винагороди.

Відповідач використав шляхом публічного сповіщення музичні твори N1, N2, N3, N4, N5, N6, N7, N8. Факт публічного сповіщення Відповідачем вказаних музичних творів підтверджується відеозаписом із сайту www.inter.ua, який здійснено за допомогою програми  BB FlashBack Pro 4 на CD-диск.

Примітки: пунктом 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» передбачено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов’язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об’єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв’язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов’язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об’єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Господарський суд м. Києва неодноразово зобов’язував Позивача надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, зокрема, вказаних договорів.

Позивач вимоги суду не виконав та оригінали документів для огляду суду не подав.

Отже, копії правочинів, подані Позивачем, не є належними та допустимими доказами у розумінні статті 36 ГПК України.

З огляду на викладене, Позивачем документально не підтверджено належність йому авторського права та/або суміжних прав на музичні твори.

Позивачем не доведено факт публічного сповіщення шляхом розміщення на сайті www.inter.ua музичних творів саме відповідачем.

Рішення суду

1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.09.2015 у задоволенні позову відмовлено.

2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 апеляційну скаргу Позивача на рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2015 у справі № 910/14676/15 залишено без задоволення.

2. Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Відповідача 1 про стягнення 97 440,00 грн. (справа № 910/8216/15-г). У судовому засіданні 21.04.2015 р. представник відповідача подав клопотання про залучення Відповідача 2 до участі у справі у якості іншого відповідача.

Обставини справи

Позивач є власником виключних майнових авторських та виключних майнових суміжних прав на твори  А1, А2, А3, А4, А5, А6, А7, А8. Вказане підтверджується наявністю рядом укладених Позивачем ліцензійних договорів.

Відповідачем 1 було неправомірно розповсюджено вищевказані твори шляхом розповсюдження за Інтернет адресами www.goodok.mts.com.ua і www.muzon.ua, у формі Мобільного контенту.

Факт використання зазначених творів зафіксовано Позивачем шляхом відеозапису скачування творів із сайтів Відповідача 1, та шляхом замовлення мелодій внаслідок направлення СМС-повідомлень.

При цьому, Позивач стверджує, що ним не надавався Відповідачу 1 будь-який дозвіл на використання творів, між Позивачем та Відповідачем 1 не укладалось жодних договорів на їх використання.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наявність укладеного між ним та Відповідачем 2 договору № STR-010114 від 01.01.2014 р., за яким Відповідач 2 надає Відповідачу 1 контент для наповнення Інформаційного комплексу (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.11 цього ж Договору, Відповідач 2 гарантує, що Контент та будь-які Вітрини, доступ до яких надається в рамках даного Договору, створені, ліцензовані або отримані Відповідачем 2 на законних підставах, у тому числі без порушень будь-яких авторських та/або суміжних прав третіх осіб, або є його власністю, та Відповідач 2 має повне право на зберігання, розповсюдження і передачу Користувачам послуг зв’язку Відповідача 1 усієї інформації, що міститься у Контенті та на Вітринах.

Проте, такі твердження Відповідача 1 до уваги судом не приймаються з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Так, у разі надання Відповідачу 1 творів з порушенням авторських та/або суміжних прав, він не позбавлений права звернутись до винної особи з вимогами про відшкодування заподіяних збитків.

Рішення суду

1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.06.15 позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 12 180 грн. компенсації за порушення виключних майнових прав інтелектуальної власності.

2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 апеляційні скарги Відповідача 1 та Відповідача 2 задоволено частково, стягнуто з Відповідача 2 на користь Позивача 12180 грн. компенсації за порушення виключних майнових прав інтелектуальної власності, у задоволенні  позовних вимог до Відповідача 1 відмовлено.

Як вбачається із тексту постанови, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що матеріалами справи підтверджено факт неправомірного використання об’єктів авторського права саме Відповідачем 2, виключні майнові авторські права на які належать Позивачу.

ІІ. Цивільні справи

Використання оригінальної назви та персонажу літературного твору

Відповідно до статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. Показовим прикладом захисту авторського права на частину твору є судова справа № 161/12051/14-ц, яка розглядалась у порядку цивільного судочинства.

Обставини справи

Позивач звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з Відповідача 24 360 грн. компенсації за порушення авторського права на оригінальну назву літературного твору «Капітошка» та його персонажа (компенсацію за порушення виключного майнового авторського права на відтворення оригінальної назви твору та його персонажа,  у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат, що становить 12180 грн.; компенсацію за порушення виключного майнового авторського права, шляхом публічного показу в мережі Інтернет, у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат, що становить 12180 грн.).

Позивач у 1979 році створила літературний твір «Капитошка» (російською мовою)/«Капітошка» (українською мовою). У 1980 році літературно-художній образ «Капітошка» було вперше оприлюднено в анімаційному фільмі, з однойменною назвою «Капитошка» (рос.)/«Капітошка» (укр.), а у 1989 році було оприлюднено твір «Повертайся Капітошко» українською та російською мовами. Вказані анімаційні фільми були створені на кіностудії «КИЇВНАУКФІЛЬМ». Автором сценарію в титрах зазначених анімаційних фільмів вказано Позивача. Даний факт є загальновідомим та не потребує додаткового доказування. Також, Позивач зареєструвала авторське право на літературний твір «Капітошка» (свідоцтво про державну реєстрацію авторського права на твір від 11.05.2004 року № 9967) та літературний твір «ПЕРСОНАЖ КАПІТОШКА» (свідоцтво про державну реєстрацію авторського права на твір від 07.04.2014 року № 54433).

Відповідачем було відтворено оригінальну назву літературного твору «Капітошка» та його персонажа на упаковках сосисок під назвою «Капітошка» торгової марки «М’ясний дар» та здійснено публічний показ шляхом рекламування даного товару в мережі Інтернет.

Факт використання твору у глобальній мережі Інтернет за відповідним посиланням підтверджується висновком експертного комп’ютерно-технічного дослідження № 3523 Львівського НДІСЕ від 18.10.2013 року.

Відповідач позов не визнав. У своїх запереченнях Відповідач зазначив, що він: «публічно здійснив повторний ужиток уже публічно відомого слова для назви своєї продукції, назва якої не потребує реєстрації авторського права. Відповідач зазначає, що в його діях повністю відсутній факт використання чужого літературно-художнього твору, оскільки слово «Капітошка» ужито для назви сосисок, а не для створення свого літературно-художнього твору. Єдиний випадок можливої відповідальності -  це якби твір або його оригінальна назва був викрадений і опублікований Відповідачем під своїм іменем. Відповідач у свої запереченнях також зазначає, що оскільки ковбаса (сосиски) під назвою «Капітошка» не є літературним твором і не є контрафактним тиражуванням художнього твору Позивача, то дії Відповідача, який так назвав свою промислову продукцію, не є порушенням авторського права. Таким чином, Позивач сам розтиражував і поширив літературну назву свого твору на необмежене коло осіб, в зв’язку з чим воно є загально-вжитковим, а тому може і підлягає до уживання усіма споживачами назви твору і його персонажу на свій розсуд у будь-яких сферах повсякденної діяльності (не літературної, не мистецької), що не потребує реєстрації авторських прав. Факт використання чужого літературно-художнього твору у даному випадку відсутній, оскільки назва «Капітошка» ужита поза межами авторського права, тобто твір ужито в порядку вторинного споживання».

В ході судового розгляду справи судом задоволено наступні клопотання Позивача:

1) щодо надання ТОВ «Домінант Телеком Україна» в судове засідання відомостей про власника веб-сайту www.kolbasa-vio.com;

2) щодо проведення судової експертизи.

Суд ухвалив призначити судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (дослідження даного виду проводяться судовими експертами за спеціальністю 13.9 «Економічні дослідження у сфері інтелектуальної власності»), на розгляд якої було поставлене, у тому числі, питання щодо розміру доходу (упущеної вигоди), яку Позивач, як правовласник об’єкта права інтелектуальної власності, могла би реально одержати за звичайних обставин, за надання права на відтворення (використання) словесного позначення (оригінальної назви твору) «Капітошка» для маркування упаковок товару (сосисок) їх виробником (Відповідачем), у поєднанні з правом на рекламування такого товару у глобальній мережі Інтернет.

Після отримання висновку судової експертизи Позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з Відповідача 120 000 грн. Клопотання було задоволено судом.

Примітка. У пункті 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначається, що відповідно до пункту «г» частини першої статті 52 Закону № 3792-ХІІ суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об’єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об’єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об’єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Доказом належності Відповідачу доменного імені суд визнав результати пошукової системи Whois.

Рішення суду

1) Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.05.2015 позов задоволено повністю, та призначено стягнути з Відповідача на користь Позивача компенсацію за порушення виключного майнового авторського права у розмірі 120 000 грн.

2) Остаточно спір було вирішено шляхом укладення мирової угоди між сторонами. В судовому засіданні сторони зробили спільну заяву, надали суду письмову мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок та просили суд визнати її. При цьому, Позивачем було заявлено, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання Позивач не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу стягнення грошової компенсації за порушення виключного майнового авторського права на оригінальну назву літературного твору «Капітошка».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.08.2015 (справа № 161/11405/15-ц) мирову угоду було визнано судом.

Зауважимо також, що з огляду на попередній судовий досвід, автором літературного твору «Капітошка» при виявленні наступного порушення авторського права (розміщення у мережі Інтернет графічного зображення тістечок під назвою «Капитошка», а також здійснення рекламування та продажу на сайті rozetka.com.ua  товарів під назвою «Капітошка»), було подано до Шевченківського районного суду м. Львова заяву про забезпечення доказів до подання позову шляхом призначення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності. В обох випадках заяву було задоволено та зобов’язано Львівський  науково-дослідний інститут судових експертиз  забезпечити проведення експертизи у місячний строк від дня отримання матеріалів справи.

ІІІ. Кримінальні справи

Порушення авторського права і (або) суміжних прав, вчинені з використанням телекомунікаційних мереж, можуть також тягнути за собою і кримінальну відповідальність. Залежно від обставин скоєння злочину санкцією статті 176 КК України передбачається:

  • штраф від 200 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк;
  • штраф від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років;
  • штраф від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Отже мінімально можливим покаранням є штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Максимальним – позбавлення волі на шість років.

Прихильники декриміналізації цього порушення зазвичай звертають увагу виключно на максимально можливий тип санкцій і кажуть, що шість років позбавлення волі за порушення авторського права є неадекватною мірою відповідальності. Популярним у такій дискусії є і порівняння максимально можливої санкції частини 3 статті 176 КК України із санкціями за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

У цьому огляді ми не намагатимемося втрутитися у спір, натомість пропонуємо ознайомитися з вироком суду за досить типовою справою № 522/6745/15-к.

Обставини справи

У квітні 2015 року Приморський районний суд м. Одеси розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні Обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 176 Кримінального кодексу України.

Із матеріалів судової справи встановлено, що з 2011 по 2014 роки, Обвинувачений, перебуваючи за місцем свого мешкання, за допомогою мережі Інтернет незаконно, тобто, не маючи відповідного дозволу правовласника, розповсюджував аудіовізуальні твори, власником прав на які є такі компанії: «Warner Bros. Entertainment Inc.», «Columbia Pictures Industries, Inc. (Sony Pictures)», «Twentieth Century Fox Film Corporation», «Disney Enterprises, Inc.», «Universal City Studios LLLP», «Paramount Pictures Corporation» (далі – правовласники), шляхом надання можливості он-лайн перегляду зазначених аудіовізуальних творів необмеженому колу осіб - користувачів зазначеного ресурсу.

Органом досудового розслідування установлено, що реєстратором відповідного доменного імені є Обвинувачений, якому, відповідно до договору №10271 від 24.02.2011 р. ТОВ НВП «Тенет» надана ІР-адреса, з якої Обвинуваченим здійснювалося протиправне розповсюдження аудіовізуальних творів.

В ході санкціонованого обшуку за місцем реєстрації та проживання Обвинуваченого, працівниками міліції був виявлений та вилучений комп’ютер, який належав Обвинуваченому, на жорстких магнітних дисках якого знаходилися аудіовізуальні твори, які є власністю вищенаведених правовласників та яким належать майнові права на ці твори.

Згідно висновку комп’ютерно-технічної експертизи № 6726/23 від 10.02.2015 встановлено, що аудіовізуальні твори, власником прав на які є вищенаведені правовласники, знаходились на жорстких магнітних дисках персонального комп’ютера Обвинуваченого за місцем його мешкання.

Таким чином, Обвинувачений, не маючи дозволу від власників авторського права і суміжних прав на розповсюдження аудіовізуальних творів вищевказаних компаній, незаконно, тобто не маючи відповідного дозволу правовласників (ліцензії), шляхом надання можливості вільного перегляду та копіювання, розповсюджував аудіовізуальні твори, авторські права на які належать вищезазначеним правовласникам, чим заподіяв їм матеріальний збиток на суму 711 283 (сімсот одинадцять тисяч двісті вісімдесят три) гривні, яка більш ніж у двісті разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є великим за розміром.

Також необхідно зазначити, що допитаний у судовому засіданні Обвинувачений свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 176 Кримінального кодексу України, визнав повністю.

Вирок суду

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 16.04.2015 встановлено, що своїми умисними діями, які проявились у незаконному розповсюдженні аудіовізуальних творів, що завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, Обвинуваченого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2  ст. 176 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України суд звільнив Обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

Відповідно до ст. 76 Кримінального кодексу України  суд поклав на Обвинуваченого такі обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Судом також стягнуто в дохід держави з Обвинуваченого судові витрати у розмірі 4 746 (чотири тисячі сімсот сорок шість) грн.

Даний вирок суду не оскаржувався.

Примітка. Основними доказами при розгляді даної категорії кримінальних справ, якими користуються суди при винесенні обвинувальних вироків, є висновки комп’ютерно-технічної, судово-економічної експертизи, а також речові докази, які вилучаються під час санкціонованих обшуків правоохоронними органами в рамках досудового розслідування. До таких речових доказів, як правило, відносяться технічне комп’ютерне обладнання.

Що ж до максимально можливої санкції - питання вдосконалення цієї норми залишається відкритим, станом на сьогоднішній день нам не вдалося знайти жодного судового рішення, де за порушення авторського права і (або) суміжних прав, вчиненого з використанням телекомунікаційних мереж, судами було застосовано санкцію з реальним відбуванням покарання.

ДСІВ і в подальшому здійснюватиме аналіз та публікацію судової практики у справах, пов’язаних із неправомірним використанням об’єктів авторського права і суміжних прав, зокрема, в мережі Інтернет. Публікації мають виключно інформативний характер і не відображають позицію ДСІВ.

Якщо Ви помітили помилку або маєте зауваження чи рекомендації щодо змістовного чи структурного наповнення наступних публікації просимо надсилати на електронну адресу [email protected].

Огляд підготовлено:

- начальник управління державного нагляду за дотриманням законодавства в сфері інтелектуальної власності, в. о. Голови Державної служби інтелектуальної власності України А. А. Малиш;

- начальник відділу авторського права і суміжних прав Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» С. О. Заянчуковський;

- головний фахівець відділу авторського права і суміжних прав Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» І. О. Дідушко;

- головний фахівець відділу авторського права і суміжних прав Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» В. О. Хмелєва;

- фахівець першої категорії відділу авторського права і суміжних прав Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» Д. О. Крижановський.


[1] Під час опису справ збережена орфографія тексту судових рішень.

Міністерство економіки України 01008, Україна, м. Київ,
вул. Грушевського, 12/2