Правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин, що виникають під час кредитування визначені Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України "Про банки і банківську діяльність" (далі – Закон), "Про кредитні спілки" (далі – Закон України), "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про організацію формування та обігу кредитних історій", "Про іпотеку" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини  здійснюються  на  підставі  кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг – Національним банком; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) – Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових

послуг – Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.